Банність

Розчавлено  перестання  щодо  кохання.
Певно,  порожнеча  моєї  душі  -  то  простір  який  я  залишаю  все  своє  життя  для  тебе.
Радію  коли  здається  полохати  частки,  які  відкликають  твоє  зневиддя  до;
певно,  інколи  я  полохаю  себе  думками  про  сумісне  майбутнє.
Певно,  інколи  хочу  втікти  від  того  наскільки  багато  відчуваю  до  тебе.
Чому  моя  душа  відбиток  залишає,  на  місці  мого  тіла,  для  твоєї  тіні;
чому  полярна  кров  не  відторгує?
Я  ніколи  не  стримаю  правди  кажучи,  серця  тримати  не  зможу.
Мабуть  колись  я  зможу  втішати  твоїх  дітей  та  бачити  в  них  твою  чарівну  суть.
Справді  не  розумію,  що  можу  залишити  від  себе  рівноцінне  наспротив.
Буденно  блазень  переймається  розрадою  іншого  блазня,  іронія  грайлива.
Я  сподіватися  намагаюсь,  щодо  зкупчення  змог  та  сторог  довкілля  інших  тем,  аби  ж  тільки-но  не  повертатися  до  тебе.
Моє  сердце  зібрало  вже  стільки  тез  щодо  того,  нівичу  порив.
Я  розчавити-розділити  почуттів  не  зможу,  сумно  та  страшно  від  відсутності  бажання.
В  житті  моєму  жінки  дві,  одна  ним  наділила,  та  ти,  що  обирає  залишатися  поруч.
Дякую,  Стріче,  за  тебе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: pochvara