ЛЮБОВНІ ШАХИ


В  наших  шахах  з  тобою  всі  фігури  приховані,
Кожен  хід  авантюра,  головний  тут  король,
Хай  слідкують  за  грою,  глядачі  інтриговані,
Їм  і  так  не  збагнути,  яка  в  мене  тут  роль.

Я  чомусь  закохався,  в  королеву  противника,
Як  можливо  у  світі,  аби  білий  пішак,
Полюбив  чорну  леді,  без  вагомого  чинника,
І  готовий  за  неї,  хоч  померти  в  боях.

Важко  вирватись  в  люди…Мрія  ця  нездійсненна  ще,
Чорно-білі  клітинки  оголошують  старт,
Йдуть  фігури  смиренно,  як  завжди  у  побоїще,
Б’є  копитом  кінь  чорний,  й  оголошує  шах.

У  руках  королеви  моя  доля  незаздрісна,
Вона  жертвує  легко,  офіцера  й  коня,
Ну,  а  я,  пішачок  лиш,  тож  звичайно,  що  знайдеться,
Той,  хто  викине  з  поля,  щоб  скінчилася  гра.

Я  солдат  в  колір  снігу,  а  у  неї  плоть  чорна  ніч,
Нас  таких  тут  шеренги,  а  вона  лиш  одна…
На  клітинах  зійшлися,  навіть  поряд  був  пліч-о-пліч,
Та  зросла  з  фігур  більших,  поміж  нами  стіна.

Маюсь  вже  не  на  полі,  сенс  життя  розбазарив  десь,
Лиш  по  правилам  гравши,  я  програв,  певно,  гру.
У  подряпинах  дошка,  в  ранах,  майже,  і  я  увесь…
Бо  кохав  королеву,  а  не  просто  туру.

У  любовних  цих  шахах,  знов  тримаюсь  на  відстані,
Та  я  мушу  сказати  все  відверто  тобі,
Хай  в  змаганнях  рахунок,  на  роки  йде  чи  місяці,
Стану  я  ферзем  білим,  все  можливо  в  цій  грі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Ярослав Ланьо