Хапає знов мене дорога, наче здобич…

*      *      *
Хапає  знов  мене  дорога,  наче  здобич.
Кудись  штовхає  час  -  думок  сліпий  погонич.
Хоч  вороння  пророчить  нині  зимну  днину,
Ховаю  острах,  наче  спійману  рибину.

Ялин  зелені  дзвони  сум  хитають  в  серці,
А  шлях,  як  сильна  течія,  мов  нервів  скерцо.
Гойдає  небо  вперто  човен  дня  повільний,
 А  я,  немов  багряно-жовтих    днів  невільник.

Туман  все  тягне  потяг  древніх  лип  у  осінь
Таємне  щось  у  тихих  барв  многоголоссі.
Хай  листопадить  мить.  Спинити  час  несила.
Бо  жовті  птахи  листя  враз  складають  крила.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР