ТИ ДОЛЮ ВИБРАЛА САМА

О  не  плач  ,  ти  долю  вибрала  сама,
Від  тривог  ,  біди,  ти  опустила  руки.
Я  знаю,  що  ти  не  мертва,  а  жива!
Стоїш  над  прірвою,  на  межі  розпуки.

Ти  не  дорікай  себе  за  помилки,
Що  вибрала  у  житті  не  ту  дорогу.
Якби  можна  вернути  юні  роки  ,
Ти  обрала  в  завтра,  ту  саму  дорогу.

Не  повернути  вчорашній  час  назад,
Ти  втратила  рідних,  найдорожчих  в  житті.
Насіяв  на  скроні  снігу  листопад,  
Ти  самотня,  як  билина    на  цій  землі.

Живеш  ілюзіями,  тішиш  себе,
Як  дитина  віриш  у  чудо,  і  диво.
Жертовно  до  краю  спалюєш  себе,
Дивишся  на  цей  світ  очима  тужливо.

Не  будуй  завтра,  із  розбитих  надій,  
І  не  шукай  у  пеклі  -  куточок  раю.
Кому  довіряла,  той  розпалив  бій,
Зрадив,  спалив,  і  довів  тебе  до  краю.

А  шальні  вітри  тебе  гнуть  додолу,
Розпинають  неначе  тополю  на  хрест.
Ти  згубила  ключі  в  траву  пожовклу,
І  важко  йти  одній,  на  гору  Еверест.

А  від  долі,    і  від  себе  не  втечеш,
А  Те,  що  судилось  тобі,  те  і  буде.
Кажуть  ,що  жорстокий  світ  не  оминеш,  
І  гірше  диких  звірів  бувають  люди.

 

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Чайківчанка