В танець смерті його запросила вона,
Обняла , повела, ця проклята війна,
Серед диму , вогню, серед чорних руїн
У полоні її танцював танець він.
Та життя підійшло, перебило, взяло,
Танець свій танцювати його повело.І
-Не віддам , ти ще мій, то ж живи, люби, мрій
Посміхнись і танцюй, і радій, ти живий.-
-А ти ,смерть, відійди, відійди і відстань
Ти моїх молодих забирать перестань.
Іди тих забирай хто бажає війни,
А моїх не чіпай, хочуть миру вони.
У них сонцем серця, у них думи зірки
Для землі , для життя тут потрібні такі.
Не пущу, не віддам , не чіпай, не твої.
Вони радість моя , вони діти мої.-
І похнюпившись смерть за межу відійшла ,
Свою гостру косу на плечі понесла.
А життя обіймало дитя, молоде,
-Скоро вщухне твій біль, скоро сонце зійде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2026
автор: Малиновый Рай