"...Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки..."
(С)Ліна Костенко
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свята,
А поруч - тільки істина свята:
"Усе іде, але не все минає."
Не може серце жити за наказом!
Нехай кохання - вигадана мить!
Коли щемливий спогад заболить,
Надію даруватиме щоразу
На персні ця усім відома фраза...
Написана присвята від руки.
Тремтять осінні втомлені листки.
Не дихається вдень. Вночі не спиться.
Зникають, наче пил, життя-дрібниці
Над берегами вічної ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Артур Дмитрович Курдіновський