Осінь кинула зо́лото в но́ги…
Цілий місяць тепло́ й сухотінь…
Та небесні не в’ються дороги,
де війна відкида напівтінь.
Про весну на майдані намріяли,
там кроїли нічну пелену,
у вогні, де «небесними схилами»
піднімали країну від сну…
Зло, мов повсть, нависа полудою,
охопило все словоблуддям,
бетонує колону іудну,
кров-пожертву збирає суддям…
Нам війну нав’язали сусіди,
на багнетах терору внесли,
а ми вірили в чесність Феміди
і людської, й «божественних сил».
А ми мріяли світ розбудити
і серцями своїми зігріть,
і любити його, наче діти,
світлі душі – кожнісіньку мить…
Зло від духу і сили скривилося,
та іще не пускає з тенет.
Перемога нам лише наснилася.
Ще в борні ми, нам шлях - уперед!
21.11.2019 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Hmelyar