Хто вірить в останній раз

Навідліг  по  серцю.  Уламки  -  навкруг,
І  їх  уже  не  збереш.
Тож  грайся,  допоки  це  сходить  з  рук.
Допоки  не  бачиш  меж.

Танцюй.  Регочи.  Розлітайся.  Кружляй.
Занурюйся  в  забуття.
Іди  поки  нас  ще  тримає  земля.
Іди  крізь  своє  життя.

Ні,  звісно,  що  ти  не  одна  із  них  -
Хранителько  вчинків,  не  фраз.
Шукай  тих,  кого  зневажають  вони    -
Хто  вірить  в  останній  раз.

Зривайся.  Кричи.  Клянись  на  крові.
Порушуй  до  дідька  статут.
Живи,  моя  дівчинко,  тільки  живи.
Сьогодні.  Зараз.  І  тут.

Вір  тільки  серцю.  Ні  кроку  назад.
Не  бійся  торкнутись  дна.
Злітай  вище  раю,  спускайся  в  ад
Щоб  всесвіт  тебе  впізнав!

Гроза  вже  минула  і  вітер  стих.
І  небо  -  немов  алмаз.
Відмовся  шукати  -  і  знайдеш  тих
Хто  вірить  в  останній  раз.

Вони  -  лише  бранці  своїх  невдач.
Слова  їх  -  немов  смола.
Пробач,  моя  дівчинко,  їх.  Пробач.
Усе  ж  вони  не  зі  зла.  

Як  схочеш  -  то  будеш  з  любов’ю  на  “ти”.
Пирнай  туди  з  головою.
Тобі  вже  дев’яте  життя  щастить
Вставати  на  ранок  живою.

То  біс  обпікає  вогнем  плече.
То  янгол  кричить:  “Не  смій!”
Ти  мала  би  сісти  на  Ноєв  ковчег
Цікавість  звеліла:  “Стій!”

Ми  все  розділили:  надії,  сни
І  більше  не  владний  час.
Не  бійся,  тепер  ти  одна  із  них,
Хто  вірить  в  останній  раз.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Seth