Навідліг по серцю. Уламки - навкруг,
І їх уже не збереш.
Тож грайся, допоки це сходить з рук.
Допоки не бачиш меж.
Танцюй. Регочи. Розлітайся. Кружляй.
Занурюйся в забуття.
Іди поки нас ще тримає земля.
Іди крізь своє життя.
Ні, звісно, що ти не одна із них -
Хранителько вчинків, не фраз.
Шукай тих, кого зневажають вони -
Хто вірить в останній раз.
Зривайся. Кричи. Клянись на крові.
Порушуй до дідька статут.
Живи, моя дівчинко, тільки живи.
Сьогодні. Зараз. І тут.
Вір тільки серцю. Ні кроку назад.
Не бійся торкнутись дна.
Злітай вище раю, спускайся в ад
Щоб всесвіт тебе впізнав!
Гроза вже минула і вітер стих.
І небо - немов алмаз.
Відмовся шукати - і знайдеш тих
Хто вірить в останній раз.
Вони - лише бранці своїх невдач.
Слова їх - немов смола.
Пробач, моя дівчинко, їх. Пробач.
Усе ж вони не зі зла.
Як схочеш - то будеш з любов’ю на “ти”.
Пирнай туди з головою.
Тобі вже дев’яте життя щастить
Вставати на ранок живою.
То біс обпікає вогнем плече.
То янгол кричить: “Не смій!”
Ти мала би сісти на Ноєв ковчег
Цікавість звеліла: “Стій!”
Ми все розділили: надії, сни
І більше не владний час.
Не бійся, тепер ти одна із них,
Хто вірить в останній раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Seth