Гойдає осінь


Ще  ловить  сонце  хитрим  неводом  своїм
В’юнкі  мальки  облич  ледь-ледь  осінніх.
А  риби  хмар  шубовсь  у  неба  течії,
Вітри  плетуть  із  трав  човни  старинні.

І  птахи  швидко  літо  бабине  крадуть.
Полюють  нас  журба,  страхи  та  холод.
А  жовтень  днів  листки  жене,  як  череду.
Думки  на  клапті  часу  рвуться  кволо.

Зітхає  осінь,  мовби  гойдалка  стара.
І  тепло  й  зимно.  Дні  то  вниз,  то  вгору.
Чи  ще  гойдати  ледве  чи  іти  пора?
Чи  віхол  карусель  закрутить  скоро?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР