Діждатися б

Осіння  ніч
примчала  на  колісниці,
зупинилась…
п'є  чашу  темряви
до  самого  дна.
Ловить  крізь  тишу  звуки  -
гучно…
гучно…
гучно…
Спалах.
Спалах.
Ще  спалах.
І  небо  здригається,
ніби  серце  землі
втрачає  спокій.
Осідає  печаль  на  порожні  вікна,
на  дерева,
на  людські  долоні.
Світла  нема…
Лиш  тіні  блукають
між  вчора  і  завтра,
а  надія,
маленька  незламна  пташка,
не  знаходить  прихистку
і  все  ж  не  летить  геть.
Вона  знає:
найдовша  ніч
не  може  привласнити  вічність,
а  темрява  -
стати  останнім  словом  життя.
І  я  прислухаюсь
до  мовчання  небес…
Діждатися  б…
не  просто  ранку  -
тієї  миті,
коли  світло
знову  стане  сильнішим
за  страх.

Свідоцтво  про  публікацію:  0052883720261120
©  Світлана  Пирогова,  2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Світлая (Світлана Пирогова)