Вона ступає, ніч приходить

Я  знаю  жінку  —  очі  чорні,
А  в  них  безмежна  глибина.
Не  просить  долі  у  покорі,
Не  кличе  щастя  із  вікна.

Вона  словам  давно  не  вірить,
Їй  ближче  скрипка  і  вогонь.
І  тільки  вітер  двері  відчинить  —
 

Вона  ступає,  ніч  приходить,
І  місяць  дивиться  згори.
А  серце,  наче  кінь  шалений,
Зриває  повіддя  з  руки.

Не  називай  її  красою  —
Для  неї  замалі  слова.
Вона  народжена  дорогою,
Де  воля  вічно  молода.

 

Ой,  циганко,  чорноброва,
Хто  прочитає  твою  душу?
Ти  не  купишся  на  слово,
Ти  не  скоришся  нікому.

То  смієшся,  то  сумуєш,
То  зникаєш  за  горою.
Ти  і  долю  зачаклуєш,
Та  не  станеш  чиєюсь  долею!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: oreol