За видноколом здіймалось сонце,
Вкотре даруючи частку тепла,
Там, за віконцем, золота осінь,
Балом керує — творить чудеса.
Ти — іди барвистою стежкою,
Поки жовтоока надала час.
Тішся золотою мережкою —
Сонячний промінь відтворює вальс.
Дійство з листочком у круговерті —
Швидкість приймає від вітру жваво,
Блиском вражає звабно в моменті,
Він потопав у нотах сопрано.
Осінь підносить легко й нестримно….
Зникла пташина. Загублений спів,
Десь закарбований в листі. Дивний
Шепіт — здається із втомлених слів.
День відгуляв розносячи хмари,
То всіх докупи, а то врізнобіч,
Краплі-смарагди. Небесні чари,
Боже творіння — тут без протиріч!
Обрій червоний, сором’язливий,
Вкравши світило у надвечір’ї…
Все ж… Ти пройдись сердечно щасливий,
Шлейфи осінні краси й надії…
Знов, зміг побачити, як уві сні.
,
26.10.2026 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Ніна Незламна