За видноколом

За  видноколом  здіймалось  сонце,
Вкотре  даруючи  частку  тепла,
Там,  за  віконцем,  золота  осінь,
Балом  керує  —  творить  чудеса.
 
Ти  —  іди  барвистою  стежкою,
Поки    жовтоока  надала  час.
Тішся  золотою  мережкою  —
Сонячний  промінь  відтворює  вальс.  
 
Дійство  з  листочком  у  круговерті  —
Швидкість  приймає  від  вітру  жваво,
Блиском  вражає  звабно  в  моменті,
Він  потопав  у  нотах  сопрано.
 
Осінь  підносить  легко  й  нестримно….
Зникла  пташина.  Загублений  спів,
Десь  закарбований  в  листі.  Дивний
Шепіт  —    здається  із  втомлених  слів.
 
День  відгуляв  розносячи  хмари,
То  всіх  докупи,  а  то  врізнобіч,
Краплі-смарагди.  Небесні  чари,
Боже  творіння  —  тут  без  протиріч!
 
Обрій  червоний,  сором’язливий,
Вкравши  світило  у  надвечір’ї…
Все  ж…  Ти  пройдись  сердечно  щасливий,
Шлейфи  осінні  краси  й  надії…
 
 Знов,  зміг  побачити,  як  уві  сні.
 ,
                                                            26.10.2026  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Ніна Незламна