Некохання

Як  непромовлене  зізнання,
Як  скарб  у  стінах  пірамід,
Ти  моє  перше  некохання,
Ти  мій  останній  суїцид.

Як  квітка,  що  помре  у  вазі,
Розбита  ваза  у  стіни,
Ти  моє  перше  "завжди  разом",
Моє  останнє  "не  дзвони".

Нам  всім  колись  зламали  крила,
Камінням  з  гніву  і  образ,
І  серце  назавжди  розбилось,
У  першій  і  останній  раз.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Малиновський