Як непромовлене зізнання,
Як скарб у стінах пірамід,
Ти моє перше некохання,
Ти мій останній суїцид.
Як квітка, що помре у вазі,
Розбита ваза у стіни,
Ти моє перше "завжди разом",
Моє останнє "не дзвони".
Нам всім колись зламали крила,
Камінням з гніву і образ,
І серце назавжди розбилось,
У першій і останній раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Малиновський