Буває, згадую тебе —
та вже не часто.
Образ нема, життя іде,
хай поривчасто.
Такі часи... Війна нас всіх,
на жаль, зістарила.
Забрала радість, теплий сміх,
жорстоко ранила.
Прийшла пора робити крок,
не озираючись
на твій дарований урок,
із ним прощаючись.
І те, що поміж нас було
хоч трохи справжнім —
віршем коротким проросло
та стало давнім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2026
автор: Tanita N