Сонце


Я  так  чекав  на  сонце!
І  ось,  воно  прийшло
Уже.  Невже  не  сон  це?
Ні.  Лагідне  тепло

Його  я  відчуваю
Усім  своїм  єством.
О,  сонце  так  кохаю
Я!  Із  його  теплом,

Що  ніжно  зігріває,
Як  матінка  дитя,
Лиш  щастя  відчуває
В  мені  душа  моя,

А  з  ним  і  серце.  Ллється
Воно  в  нім,  річка  мов,
І  весело  сміється
Лиш  серце  знов  і  знов,

Немов  мала  дитина,
Неначе  немовля.
Щаслива  я  людина.
Навколо  вся  земля

Так  гарно  розквітає,
Препишно  так  цвіте,
Бо  в  небесах  палає
Та  гріє  золоте

І  лагідне  те  сонце,
Що  промені  пуска
Крізь  неба  синь-віконце,
Як  воду  зі  струмка.

Ці  промені  торкають
Навкруг  усе  живе
І  ніжно  зігрівають.
Усе  живе  живе

І  сонцю  лиш  радіє,
Немовби  немовля.
Навкруг  цвіте-буйніє
Вся  матінка-земля.                                                            



Євген  Ковальчук,  04.  07.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2026
автор: Євген Ковальчук