Вітер споминів так теплотою війнув
Про матусю-голубоньку рідну мою
Та про батька згадати також не забув,
Коли були вони ще обоє " в строю".
Татусів яблуневий великий садок
Рясно родить і нині та кличе мене.
А матусенька сіяла квіти в рядок,
Там рожева півонія й досі цвіте.
І туди він подув, де берізки ростуть,
Нині ці білокорі вже зовсім великі,
Нагадав мені він про черемху оту,
Що весною дарує усім білі квіти.
Над стежиною він, наче птах пролетів,
Отією, що змійкою в"ється до хати.
Скільки б літ не минуло та сонячних днів,
Вітер споминів все допоможе згадати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2026
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський