Намалюю рудого кота,
Поряд дівчинку з ним намалюю.
В цім малюнку така теплота,
Наче сонце собі я дарую.
І коли на душі пітьма,
Чи коли за вікном негода,
І вже звично чогось нема —
Ця картина, немов насолода.
Заховалось проміння тут:
В золотаво - рудому волоссі,
У пушинках котячих вух,
І в очах бурштинових, розкосих.
Фарбувало картини світ,
Позолоти не шкодувало,
А коли вже і вечір зблід,
Сонце фарби свої сховало.
На картині — руденький кіт:
Навіть сонячний — буде краще.
І дівча із волоссям, мов мід.
Все — дарунком мені на щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2026
автор: Tanita N