Хай там що

Білим  птахом  на  небі  хмаринка,
Вдаль,  за  обрій,  тихенько  пливла.
Десь  ще  буде  остання  зупинка  -
Дощ  проллється,  мов  чиста  сльоза.

А,  наразі,  в  серпанку  проміння,
Сонця  лик  милував  спішний  день.
М’яті  трави,  вузли  із  коріння,
Смирні  крони  -  шукало  натхнень.

Пізню  квітку,  прив’ялу  частково,
Що  втрачала  свою  вже  красу.
В  часоплині  утрати  не  ново  -
Їх  в  душі  я  своїй  збережу.

Понесу  теплу  згадку  у  зиму,
Що  стоїть  на  порозі  уже.
Хай  там  що  -  уперед  я  ітиму,
Хоч  і  жаль  таки  в  грудях  пече.

19.11.26
світлина:  Валентина  Ланевич

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2026
автор: Валентина Ланевич