Так жити до снаги

Така  прекрасна  мить  -
Ясна  і  тиха  осінь,
Ніде  не  шелесне,  ні  дмухне  вітерець.
Так  близько  до  зими,
Та  не  відчутно  зовсім,
Що  нишком  підійшов  і  осені  кінець.

А  сонечко  сія,  лоскоче  нам  носи,
І  лебеді  пливуть  по  синій  гладі  фьйорда.
Життя  -  коротка  мить,  та  скільки  не  проси,
Не  відмотати  днів,  коли  прийде  негода.

Не  повернути  час,  не  виправити  слів,
Пекучих  до  кісток
Не  стримати  морозів.
Якби  ж  то  тільки  знать,
Що  зграя  журавлів
Покличе  і  тебе  до  вирію  невдовзі!

Чи  б  не  покинув  все,
Чим  серденько  тужилось?
Чи  б  не  любив  тоді  кожнісіньку  зорю?
Покинув  і  любив!  О  Боже,  Боже  милий  -
Так  жити  до  снаги!  Не  клич  іще,  молю!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2026
автор: ЛУЖАНКА