Коли уночі місто біллю здригалось,
й ворожі атаки не припинялись —
троянди втрачали свої пелюстки
та все ж розпускали на ранок квітки.
Вони на світанку із сонцем вітались,
росою вмивались і людям всміхались.
І втомлені люди, що йшли на роботу,
таки відчували троянд цих турботу.
Світлішали лиця, добрішали очі,
бо душі людські до краси є охочі.
Життя неможливо відкласти на потім.
Цінуй мить краси у щоденній турботі.
І літо щороку з етюдником ходить.
Малює картини і нас не підводить.
Хоч настрій буває у літа мінливий,
Тому на картинах — то сонце, то зливи.
І квіти малює нам літо чудові.
Такі вони різні, такі кольорові!
Шануймося, люди! В житті все буває.
Та там, де краса, — там душа розквітає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2026
автор: Tanita N