Ранок

Ранок  блідне.
Навкруги  усе  сріблясте.
Ранок  змерз.
Калюжі  хрускотять.

Ранок  вже  не  спить.
Цей  раночок  —  ясний.
І  світ  вже  не  мовчить.
То  хрускотить,  то  каркає,
то  гуркотить.

Сонце  кинуло  лиш  перший  промінь.
Кіт  калачиком  на  лавці  спить.

А  лід  скрипить.
І  крок  рипить.
Кіт  спросоння  позіхнув  і  потягнувся.

Аж  тут  схопився.
Насторожився.
Прислухався.
Завмер...  на  мить.

І  знову...
Муркотить,
муркоче  і  нявчить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Сем Діма