Ранок блідне.
Навкруги усе сріблясте.
Ранок змерз.
Калюжі хрускотять.
Ранок вже не спить.
Цей раночок — ясний.
І світ вже не мовчить.
То хрускотить, то каркає,
то гуркотить.
Сонце кинуло лиш перший промінь.
Кіт калачиком на лавці спить.
А лід скрипить.
І крок рипить.
Кіт спросоння позіхнув і потягнувся.
Аж тут схопився.
Насторожився.
Прислухався.
Завмер... на мить.
І знову...
Муркотить,
муркоче і нявчить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Сем Діма