Фортеця



З  камінців,  що  Ви  в  мене  кидали,
Я  поволі  зводила  стіни.
Високу  фортецю,  надійну,
Щоб  не  дули  північні  вітри.

Я  собі  збудувала  притулок,
Де  колись  були  справжні  руїни,
І  тепер  не  дозволю  нікому
Просто  так,  без  запрошень,  прийти.

Я  собі  там  зробила  все  гарно  —
В  заметіль  гріла  душу  каміном
І  пила  з  кришталевих  бокалів
Вечорами  Шато  Шеваль-Блан.

Там  пропахло  все  запахом  дому  —
Корицею,  медом,  жасмином.
Моя  тихая-тихая  гавань…
Ось  у  цьому  і  був  весь  мій  план.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Ruzhena