З камінців, що Ви в мене кидали,
Я поволі зводила стіни.
Високу фортецю, надійну,
Щоб не дули північні вітри.
Я собі збудувала притулок,
Де колись були справжні руїни,
І тепер не дозволю нікому
Просто так, без запрошень, прийти.
Я собі там зробила все гарно —
В заметіль гріла душу каміном
І пила з кришталевих бокалів
Вечорами Шато Шеваль-Блан.
Там пропахло все запахом дому —
Корицею, медом, жасмином.
Моя тихая-тихая гавань…
Ось у цьому і був весь мій план.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Ruzhena