"...На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил..."
(С)Василь Симоненко
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Чекають нас, наївних та сліпих,
На цвинтарі розстріляних ілюзій.
Як страшно власні мрії пережити,
Ховати в землю залишки надій!
В садку, де з ніг збиває сніговій,
Висаджувати горя літні квіти,
Плекати спогад, назавжди заритий
Під шаром снігу. А на ньому - пил.
Наснився помах ніжних білих крил...
Віщає світ крізь сонне позіхання:
"Уже немає часу для прощання,
Уже немає місця для могил."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Артур Дмитрович Курдіновський