Ті неспокійні сни

 
Тривожний  сон  в  годину  дощову,          
Немов  буревій,  грім  із  грозою,                
На  дуже  спраглу  висохлу  траву…            
Дощу  нема,  лише  горить  земля                      
І  плаче  поруч  –  не  засне  маля.                    

Думка,  як  промінчик  оживає,                            
Спогадами  -  у  далекі  роки.                          
Круглесеньким  маленьким  маячком,        
Де  діти  і  дорослі  –  молоді                                        
Залишились,  як  каплі  на  воді…                          

А  життя  закрутить,  наче  вихор,                        
В  його  повсякденній    круговерті                
Мовчанням…  на  сповіді  відверті…  
         
Силу  дощу  не  кожному  збагнути,              
Як  і  те,  що  було,  чи  мало  бути...                    

І  лише  сни,  ті  неспокійні  сни,                      
Мов  судді…  все  клубочаться  вони.                    
                                       В.Ф.-  03.11.2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Веселенька Дачниця