Крихкий наш берег, крейдяний, зомлілий (романс)

[b][/b]

Під  шерех  листя  верб  мені  співало  в  гливах
Одне,  мов  з  лісу,  довге  і  густе,
А  інше  —  ніби  у  раптових  зливах,
Як  згадка  про  минуле  і  пусте…

Лунало  гучно,  як  стара  бандура,
В  потоках  звуків  між  пожовклих  крон,
Чи  чумака  забутого  натура
Бічних  степів  на  випасах  Його!

Кого  Його?!  –  питання  недоречне  –
На  струнах  більше  пилу,  ніж  добра,
В  приреченості  долі  безкінечній
Шляху  Чумацького  до  смертного  одра.

Крихкий  наш  берег,  крейдяний,  зомлілий…
«Вся  влада  —  радам!»  —  радять  байгуші.
Ніхто-ніхто  не  знайде  тут  довіри
До  душ  слабких  і  тиші  в  комиші…


p/s
https://www.youtube.com/watch?v=uhWpKZiYSsQ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: bloodredthorn