Всю весну й тепле літо ми, наче у відпустці
І стоїмо в коморі тихенько восени.
Про нас лише згадають холодною зимою,
Коли багато снігу, тоді потрібні ми.
Щоби замети сніжні швиденько подолати
Та весело кататись з високої гори
І палицями в цьому собі допомагати,
Треба ставать на...( лижі) зимової пори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський