Ті, що снігу не бояться

Всю  весну  й  тепле  літо  ми,  наче  у  відпустці
І  стоїмо  в  коморі  тихенько  восени.
Про  нас  лише  згадають  холодною  зимою,
Коли  багато  снігу,  тоді  потрібні  ми.

Щоби  замети  сніжні  швиденько  подолати
Та  весело  кататись  з  високої  гори
І  палицями  в  цьому  собі  допомагати,
Треба  ставать  на...(  лижі)  зимової  пори.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2026
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський