До сраки ті всі дівчата

[youtube]https://youtu.be/gkHrAdxXhBY[/youtube]

Три  з  хвостиком  роки,  наче  вже  дорослі,
А  накоїли  дурниць  на  рівному  місці.
Почали  сваритись,  кричати,  мовчати,
Сказав  я:  «Ну  всьо,  годі  вже  в  це  грати».
Тиждень  минув  —  і  накрило  з  головою,
Зрозумів:  без  тебе  я  сам  не  свій,  я  хворий.
Гордість  душила,  бо  винним  був  сам,
І  я  знов  набирав  тебе  вечорами.

Три  дні  мовчу,  на  четвертий  —  зриваюсь,
Дзвоню,  грублю,  а  потім  —  каюсь.
Ти  кидаєш  трубку,  вимикаєш  телефон,
А  в  мене  в  душі  —  суцільний  беладон.

А  до  сраки  ті  всі  дівчата  й  гулянки,
Воно  не  лікує,  воно  —  лиш  обманка!
Тиждень-два  —  потолок,  і  знову  порожнеча,
Ніхто  не  зігріє,  як  твої  плечі.
Я  ховав  свої  сльози  за  стиснутим  горлом,
Бо  в  серці  назавжди  —  ти  моя,  і  крапка,  повна.

Я  думав,  що  вільний,  що  можу  з  любою,
Та  думки  всі  поруч  були  лиш  з  тобою.
Вже  думав  приймати  цей  холод  і  біль,
Бухло,  пустота  і  на  рани  —  сіль.
І  раптом  —  дзвінок.  Я  в  общазі  тоді,
Побіг  до  вмивальників,  сховався  в  тінь.
А  ти  мені  кажеш:  «Давай  миритись...»  —
І  світ  перестав  навколо  крутитись!

А  до  сраки  ті  всі  дівчата  й  гулянки,
Воно  не  лікує,  воно  —  лиш  обманка!
Тиждень-два  —  потолок,  і  знову  порожнеча,
Ніхто  не  зігріє,  як  твої  плечі.
Я  ховав  свої  сльози  за  стиснутим  горлом,
Бо  в  серці  назавжди  —  ти  моя,  і  крапка,  повна.

Не  люблю  згадувати  ті  дні  без  тебе...
Тямив  тоді  тільки  одне:  ти  мені  треба.
Ти  все  порішала,  як  рятівний  круг.
Це  наша  історія,  ти  мій  найрідніший  друг.

А  до  сраки  ті  всі  дівчата  й  гулянки,
Воно  не  лікує,  воно  —  лиш  обманка!
Тиждень-два  —  потолок,  і  знову  порожнеча,
Ніхто  не  зігріє,  як  твої  плечі.

І  куди  нам  дітись  від  цієї  історії?
Ми  разом  навіки  —  і  це  перемога!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Алла Гонда