До поезії


Я,  поезіє,  з  тобою
В  світі  цім  пливу  
Неупинною  рікою
В  снах  і  наяву,

Доки  серце  в  грудях  б’ється,
Доки  я  дишу,
Бо  ж  життя  одне  дається.
Я  не  залишу,

О,  поезіє  кохана,
В  нім  тебе  повік.
Ти  –  моя  обітована.
Я  з’єднавсь  навік

Із  тобою  від  моменту,
У  який  ввійшла
В  мене  ти  й  цілком,  дощенту
Дотиком  тепла

 Ніжного  думки  спалила
Темні  й  почуття,
Й  світлі,  наче  воду,  влила
В  мене,  і  життя

Все  моє,  немовби  квіти,
Гарно  розцвіта.
Я  радію,  ніби  діти,
Лиш  йому.  Ти  –  та,

Що  мене  всього  схопила
В  дивний  свій  полон,
Серця  і  душі  відкрила
Очі,  й  в  унісон

Їхні  струни  всі  заграли,
Вставши  мов  зі  сну,
Й  почуття  в  них  заспівали
Пісню  чарівну,

Що  і  досі  ще  лунає,
Доки  ночі  й  дні
Тихо  б’ється-калатає
Серце  у  мені.                                                                    



Євген  Ковальчук,  01.  07.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Євген Ковальчук