Я, поезіє, з тобою
В світі цім пливу
Неупинною рікою
В снах і наяву,
Доки серце в грудях б’ється,
Доки я дишу,
Бо ж життя одне дається.
Я не залишу,
О, поезіє кохана,
В нім тебе повік.
Ти – моя обітована.
Я з’єднавсь навік
Із тобою від моменту,
У який ввійшла
В мене ти й цілком, дощенту
Дотиком тепла
Ніжного думки спалила
Темні й почуття,
Й світлі, наче воду, влила
В мене, і життя
Все моє, немовби квіти,
Гарно розцвіта.
Я радію, ніби діти,
Лиш йому. Ти – та,
Що мене всього схопила
В дивний свій полон,
Серця і душі відкрила
Очі, й в унісон
Їхні струни всі заграли,
Вставши мов зі сну,
Й почуття в них заспівали
Пісню чарівну,
Що і досі ще лунає,
Доки ночі й дні
Тихо б’ється-калатає
Серце у мені.
Євген Ковальчук, 01. 07. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Євген Ковальчук