Добігає кінця листопад,
Лист останній злітає із гілки.
У захмар’ї сховавсь зорепад,
Тихо час переводить всі стрілки.
Укорочений день йде у ніч,
Розчиняється в мряці сльотавій.
Дощ холодний торкається пліч,
Потішається спішній забаві.
Вибиває чечітку по склі,
Тарабанить по криші потому.
Зачіпає закутки душі, -
В парі краще, між бути самому.
То розрада й сердечне тепло,
Дружнє слово на всяку причину.
Гарним відгуком в грудях те тло, -
Бо на міцність в лихую годину.
17.11.26
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Валентина Ланевич