Крок за кроком

Хіба  ви,  народе,  не  бачите  зла.    Волонтери  і  воїни  воюють,  а  чини  зрослися  і  грабують.  ТЦК  -  то  їхня  охорона,  а  для  народу  похорона.  А  поліція  стала  проклята  -    потакає  їм  завзято.  Куди  не  глянь  одна  біда.
А  народ,  як  завсігди,  набравши  в  рот  води.
Окови  рабства  не  пускають?  
Тому  пишете  про  пташки  раю,  про  квіточки  і  зірки,
А  де  поділися  українські  дочки  і  сини?    

Звертаюся  до  корінного  Українського  народу.
Ви  що,  раби?  Чи  вже  втратили  свободу!!!
Та  й  що,  ти  чужому  поклонився,
Чужій  волі  ти  скорився?
І  за  чужі  гріхи  вимолюють  уста.

Ви  ж  слов’янський  древній  Рід,
Він    був  вільний,  як  Божий  світ.  
Тепер  чужі  над  вами  правлять,  
А  душа  покута  і  вам  лукавить.
Рве  й  не  рве  чужі  кайдани,
І  пісні  співає  Волі  й  Слави.
А  Воля  попелом  покрита,  
Людською  кров’ю  полита
І  зависла  на  порозі  до  Богів.

Вже  тисячу  літ  нашого  часу,
Нас  неволили  щоразу.
Древню  віру  в  нас  попрали,
Мову  і  звичаї  забороняли.
Не  чужі  -  свої  і  всі  сусіди,
Нам  дарували  горе,  біди.
Громили  нас  мечем,  вогнем
Та  на  зло  ворогу  ми  живем.

І  ось  прийшла  лиха  година,
Людей  жадоба  полонила.
Чини  зрослися  в  конгломерат,  
А  народ  не  б’є  в  набат.
Московський  ворог  злий,  кровавий,
А  ворог  внутрішній  лукавий.
Плетуть  словами  -  мед  із  перцем,
А  життя  людей  -  вогонь  із  герцем.
І  ми  гартуємося  у  вогні,
Переможно  йдемо  і  співаємо  пісні.
Листопад  2026  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Сокол