Ти моя богиня яснолиста
мій зелений гай
моє стебло, що гілками квітів приросло
і встидає перед чорним небом.
ти мій безмір
в сутінках вночі
і червоним паливом обпеклий
і нескорений
і ефемерний,
доквітає тихо у гаю.
Не в гаю
а в мене на балконі, і спросоння
і в телефоні
і на сконі
і на спомині
І скидає хмара з себе тугу,
тугу з себе,
тугу із жалю,
і не знаю, коли я побачу
Тую квітку у моїм гаю.
Я не знаю,
як,
коли
прийду я,
і куди, і з ким,
і задля чого
я,
але мій весь час —
його люблю я —
Він настанний
ненастанний
він настав.
17.09.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Василина Всеніякова