За покликом крові

Дороги  підступні  —  небажані  далі.
Пекучі  тривоги,  жах  у  снах  по  стежках.
 З  рудим  сухолистям  у  змові  печалі,
Душевні  страждання  із  журбою  в  очах.
 
Від  горя,  сліз  й  болей  не  втекти  віками,
Земля  у  стогнанні…  не  позбутися  ран.
Руїни-привиди  осяйні  зірками,
Щасливі  долі  —  вкрав  війни  океан…
 
Кривавий,  зі  штормом  —  синів  й  доньок  знову.
Вулканом  прокинувся  ворог  з  боліт,
Бо  жадібність  й  заздрість  шукає  обнову…
Гнилою  величчю  хоче  вразить  світ.

Дороги…  кордони.  У  скруті  родини.
Чи  знайдуть  стежини  де  рідний  поріг?
В  руках  теплий  шарфик  лишивсь  від  дитини,
То  зраджена  доля  дала  оберіг.
 
На  згадку  —  з  тризубом,  що  ти  українка,
Повернешся!  Чи  пройдеш  шлях  до  могил?
Над  ними  квітуча  схилилась  калинка.
Надай  терпіння,  Боже,  і  нових  сил!
 
Тож  хай  чужини  залишаються  вкотре,
Хоча  привітні  —  напевно  ж  не  для  всіх.
Глибокі  зморшки,  сивина  у  волоссі  —
Не  в  змозі  любити,  але  ж  це  не  гріх!
 
 За  покликом  крові  вертайся  додому!
Хай  мир  й  ясне  сонце  освятить  твій  шлях!
Відчувши  наснагу  здолаєш  всю  втому,
В  небесну  безодню  відпустиш  свій  страх!
 
Пройшовши,  як  іспит,  здобудеш  свободу
І  волю,  що  в  серці  завжди  берегла!
 
                                                                                       10.11.26р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Ніна Незламна