Дороги підступні — небажані далі.
Пекучі тривоги, жах у снах по стежках.
З рудим сухолистям у змові печалі,
Душевні страждання із журбою в очах.
Від горя, сліз й болей не втекти віками,
Земля у стогнанні… не позбутися ран.
Руїни-привиди осяйні зірками,
Щасливі долі — вкрав війни океан…
Кривавий, зі штормом — синів й доньок знову.
Вулканом прокинувся ворог з боліт,
Бо жадібність й заздрість шукає обнову…
Гнилою величчю хоче вразить світ.
Дороги… кордони. У скруті родини.
Чи знайдуть стежини де рідний поріг?
В руках теплий шарфик лишивсь від дитини,
То зраджена доля дала оберіг.
На згадку — з тризубом, що ти українка,
Повернешся! Чи пройдеш шлях до могил?
Над ними квітуча схилилась калинка.
Надай терпіння, Боже, і нових сил!
Тож хай чужини залишаються вкотре,
Хоча привітні — напевно ж не для всіх.
Глибокі зморшки, сивина у волоссі —
Не в змозі любити, але ж це не гріх!
За покликом крові вертайся додому!
Хай мир й ясне сонце освятить твій шлях!
Відчувши наснагу здолаєш всю втому,
В небесну безодню відпустиш свій страх!
Пройшовши, як іспит, здобудеш свободу
І волю, що в серці завжди берегла!
10.11.26р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Ніна Незламна