Якби люди були добріші

Якби  люди  були  добріші,
то  наш  світ  давно  став  би  іншим.
Не  було  б  війн  і  вбивств  кривавих,
зазіхань  на  чуже  зухвалих.

Замість  сліз  —  сміх  лунав  би  дитячий,
хвіст  махався  б  від  щастя  собачий.
Бо  безхатні  й  голодні  тварини  —  
це  лише  людини  провина.

У  грошовому  полоні  люди  не  були  б.
Не  лунали  б  всюди  
модні  гасла  про  брендові  речі,
не  було  б  між  людьми  ворожнечі.

До  стандартів  людського  тіла
не  було  б  критиканам  діла.
Не  судили  б  за  зморшки  й  роки,
поважали  б  й  чужі  смаки.

Попри  все,  ще  існує  Земля,
бо  живуть  на  ній  люди  добра.

Їх  серця  —  світло  серед  пітьми,
маячок  тим,  хто  вмитий  слізьми,
бо  дарують  надію  й  тепло,
там,  де  біль  був  і  де  було  зло.

Вони  вірять  у  мудрість  Небес,
хоч  життя  часом  давить  як  прес.
Та,  в  душі  залишившись  дітьми
захищають  світ  наче  крильми.

Щирість  —  їхній  життєвий  девіз.
Це  не  гра,  не  миттєвий  каприз.             
Бачать  справжню  красу  навкруги,
й  світ  змінити  їм  до  снаги.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2026
автор: Tanita N