Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.
Мідними ябками балку берека усіяла -
Шелестом бурих полівок бринить ейфорія.
..
З гілок розлогих вже скільки обсипано осеней!
Балка полівкам усоте підкочує грона -
В поспіху жити, щоб швидше в припаси заносили.
Кінну соху на стерні пригадає ворона.
Тут лише день не міняється в Божому замислі:
Шляхом протореним сонце мандрує по небу.
Давня берека, ворона, полівка беззахисна -
Часу відмірено кожному з них по потребі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2026
автор: Горова Л.