Берека

Свіжа  рілля  запахтіла  корінням  і  дизелем.
Пильна  ворона  бенкету  діждалась  нарешті.
Сонце  латунне  до  обрію  хмара  притиснула.
З  крони  високої  дня  доливаються    рештки.

Ще  до  зими  кілька  кроків,  ще  трохи  осіннього
Полудня  в  затишку  ситим  котом  зарудіє.
Мідними  ябками  балку  берека  усіяла  -
Шелестом  бурих  полівок  бринить  ейфорія.
..
З  гілок  розлогих  вже  скільки  обсипано  осеней!
Балка  полівкам  усоте  підкочує  грона  -
В  поспіху  жити,    щоб  швидше  в  припаси  заносили.
Кінну  соху  на  стерні  пригадає  ворона.

Тут  лише  день  не  міняється  в    Божому  замислі:
Шляхом  протореним  сонце  мандрує  по  небу.
Давня  берека,  ворона,  полівка  беззахисна  -
Часу  відмірено  кожному  з  них  по  потребі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2026
автор: Горова Л.