Іще ‘дин день прожитий у війні,
Та чи можливо це життям назвати,
Коли в дітей голівки в сивині,
Адже на їх очах… розп’ята мати,
Коли людей вбивають без вини,
І це все на очах у всього світу,
Коли гіркі у душах полини,
Земля забула, як сміються діти,
Коли горять і небо, і земля,
І в пеклі цім – беззахисна людина?
А ‘мо, це дозвіл світу для кремля?
Коли ж настане праведна година?
2.11.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2026
автор: Ганна Верес