Мене чомусь покинула тут Муза,
Творити вже нічого й не стараюсь,
Душа і рима так давно не дружать,
В чужих Поезіях, читаючи, кохаюсь.
Чому так сталось не скажу я, друзі,
В душі заклякла та страшна зима,
І лише смерть навколо, без ілюзій,
Жаль, місця Музі в цій біді нема.
Печаль і сльози часті гості в домі,
Рятують молитвИ в безсонні ночі,
Виють сирени як нічні фантоми,
Чиєсь життя, знаю, забрати хочуть.
Гріх признаватись, що зникає віра,
Стало багато горя, сліз та смерті,
І якщо Бог не спинить цього звіра,
Якими можуть бути наші жертви...
Не осудіть, що змовкло моє Слово,
Душа і серце рветься як шматтЯ,
З поезіями я б вернулась знову,
Писала б про найвищі почуття...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2026
автор: синяк