Ми все ще мацаємо дно —
Удень спимо, вночі в кіно,
І наші сни — немов стерно
Чи місячна підкова
Між гілля у земній красі,
Що прагне чути гран-мерсі,
Де коні, як живе таксі,
І пісня ллється знову.
В провулках тихо… Давнина…
Крюшон кипить уздовж стерна,
Афіші грецькі, мілина —
На Крит ведуть дороги:
Одна — і довга, і стрімка,
А інша — як гірка ріка
В огудді злого огірка
І вічної знемоги.
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=xX_AevgjkwM&list=RD6oUkl4v3pkQ&index=15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2026
автор: bloodredthorn