А тороки минулих сивих днів
Звисають болем на руїнах року.
Закритий слід. Немає більше кроку.
І впали букви на бруківку слів.
Здається все. Розламані ключі.
Тріщать замки нажитої скрипиці.
Десь калатає ранами живиці
Старезний люд. Такі його мечі.
Ще є. Ще буде. Бо ж іще не все.
Остання битва, що болить найбільше,
Накриє світ. По чорному - біліше
Постане вічним, що Добром живе.
Світає. Днесь, народжений життям,
Вкладає віру на нову зірницю
І буде Світло зайдене в світлицю,
І Перемога зродиться дитям!
Марія Дребіт (Голодрига)
15.11.2026 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2026
автор: VIRUYU