Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз його безжально вчора здув).
Чекає летаргічних срібних снів мережку.
Туманні сизі очі зазирають у вікно,
Де тепло й затишно біля вогню каміна.
Журливий листопад душі торкає ніжне дно,
А небо прогнозує фантастичні зміни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2026
автор: Світлая (Світлана Пирогова)