А рідний край нам буде — чужиною.
О.Теліга
Сухі степи і лісосмуги звичні,
Палюче сонце і блакить небес —
Це все для мене втратило обличчя,
І відтепер загублене, чуже.
Вже згас вогонь і навіть не жевріє
У його попелі бодай якась надія:
Не вірю я і (більше) не сприймаю їх
За своїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2026
автор: QAtlantic