Майбутнє — нічний товарняк назустріч,
минулому всупереч перший удар
тримає залізо. У роті на при—
СМАК окису — ртутний тягучий метал,
як залишки міста, чий попіл і дим
на пальцях. Ця криця не знає жалю́,
ножами порізів вмерзає в пітьму...
Ходімо with me, if you wanna live.
Позаду лишався розплавлений сміх,
утомлений скрегіт шарнірів дитя—
чих гойдалок. Маршрути відбитками ніг,
скляними пісками, вплелись в забуття.
Попереду — морок і мокре шосе,
німі голосні крізь гомін і час. Ми —
похибка в codebase, між рядками несе
системну помилку чотириста три.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: Сумарев