Задумаймось.
Як ми живе́мо?
Ми не йдемо́.
Кудись бреде́мо.
В нас на ногах
пудові гирі.
З собою не в ладах,
не в мирі.
Ми крутимось
навкруг "гнізда",
Як в круговерть
іде вода.
Не вирватись
із суєти,
Йдемо́ туди,
куди б не йти,
Робимо те,
що не бажаємо
Тай часто
вибору не маємо.
От так от звикли
і плете́мось
За щось приємне
не бере́мось,
Душі приємне,
серцю, тілу,
Даруєм час
марному ділу.
Час наш,
який ціни не має
От так безслідно й
пропадає...
А треба
просто зупинитись,
Щоби в той нурт
не провалитись
Й піти туди,
де не були́
Не беручи́ в той
шлях золи.
А чисте полум'я
і мрію,
І врешті
зве́ршити надію,
Яку давно
в душі плекали
Й на неї часу
все не мали.
Задумаймось.
Давно пора.
Людина йде,
а не гора.
14.11.2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: Олекса Терен