Небеса блакитні.
Вільні небеса,
Також непохитні.
Їхня вся краса
Серденько чарує.
В нім до них любов,
Як вогонь, вирує
Знову, знов і знов –
Без упину. Врода
Дивная небес,
Як і вся природа, –
Чудо із чудес.
В них початку й краю,
Звісно, що нема.
Їх я й не шукаю,
Бо шукать дарма.
Небеса звисають
Над землею в нас
І її тримають
Наче повсякчас.
Сонце в них палає
Й влітку нас усіх
Ніжно зігріває,
Цим веселий сміх
На вустах малює
Променем ясним.
І співа, й танцює
Серце разом з ним.
І душа радіє,
Наче немовля.
Навкруги буйніє
Матінка-земля.
Небеса безкраї
Наші споконвік
В цім земному краї
Й будуть теж повік.
Євген Ковальчук, 30. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: Євген Ковальчук