Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.
В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.
Загублені в алеях я і ти.
Тримає дощик вперто неба край,
У мокрім листі вітер пророста.
Та місто знов у світлих кольорах,
І ловлять вікна райдуги хвоста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР