Сум за людиною не обмежиш зарядом інвертора,
Закритими вікнами чи засолодженим чаєм.
Сум має надто багато ілюзій і самозвернень,
Які пояснюють все, що ми знаходимо і втрачаєм.
Сум за людиною має особистий зміст і малюнок,
Власні рядки і слова, які мали бути чи будуть сказані.
Він огортає тебе, наче колюча ковдра зі стовідсоткового капрону,
І шепоче у вуха: весняні квіти ще не були у зав’язі.
Є епітети, є фразеологізми, а є «слова-щирість» —
За те, що людина просто існувала в цьому світі.
Проходила повз, посміхалась, говорила без ремарок і стилю,
А тобі ставало тепло і серце по-особливому гріло.
Сум за людиною не вирішать планети, політики чи психологи —
Життя собі йде, як йому хочеться й віриться.
Та є зміст думок, почуттів, що так і не з’ясовані,
І спогади повертаються, наче до водопою звірі.
Сум за людиною не обмежиш зарядом інвертора.
Які часи — така й випливає у віршах складність.
Нехай цей сум просто буде натхненням поетів
Чи тих, хто по-справжньому втрачав або не хоче втратить.
14.11.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: Tetyana_Shulga