Скрипаль принишк у темряві нічній,
Дрімає на галявині лісній.
Снить шурхіт у осінньому листі
Всі барви приборкав у намисті.
Він любить зустрічати світанки,
Із фарбами що ляжуть на ґанки.
Але смичок на мить тихо завмре.
Це правило єдине, мов святе.
Світила злато проникне в небо,
Прокинутись, повіяти потреба,
Щоб пташка виконала заповіт,
З ранковим подихом збудила світ.
У змові з осінню — норовливий,
В золотій мантії вже щасливий.
Обнову має скрипаль-вітрисько…
Раптово струсить всі роси низько.
Пробуджена земля прийме радо,
Здаля у річці бринить свічадо.
Веселки колір — відлуння звуків,
Багряність листя час до розлуки…
Скрипаль у змозі дива творити,
Бо має владу і непохитність!
05.10. 26 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: Ніна Незламна