Сонце котиться у небі,
Воно кругле, золотеньке,
Досягнути б його треба,
Але кажуть: « Я маленький».
Якби птах був, сподівався —
Не спинити спритність рухів,
Полетіти б не злякався,
До висот сміливо рушив.
Мама каже:
— Фантазуєш.
Нехай так ! Думка: гарнюща:
«Стану льотчиком, почуєш!
Моя мрія невмируща».
А поки ж гляну довкола,
Вже й примружу ледь-ледь очі.
Ясний промінь креслить кола,
Покрай неба йде до ночі…
А те слово: «Фантазуєш»,—
До душі чомусь припало.
Відчуття тепле даруєш,
Маю часу ще немало….
Ковдра в ліжку — так приємно,
Про день згадка: гріє серце,
Фантазую не даремно,
Нове слово, як озерце…
Я пізнав й маю надію,
Підросту й буду літати!
01.11.26 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: Ніна Незламна