МАБУТЬ, ПОРОХА ПРОВИНА
Наш потужний б’є на сполох,
Адже винен знову Порох,
Бо хасида в військо взяли –
Вони ж цьо́го не чекали.
Повертався він додому,
Відчував на со́бі втому,
Аж тут раптом на кордоні
Громадянство на долоні.
Їхав собі він в Ізраїль,
У такі далекі далі
Після сво́го святкування,
Й відбуло́ся затрима́ння.
Рош га-Шану святкували,
Всюди сміття залишали,
Смітник з Умані зробили
Та й усе так залиши́ли.
Їхав сюди святкувати,
За собою срач лишати,
Аж тут раптом, та й знімають
Й йти у військо заставляють.
Несподіванка спіткала,
Чи то доля наказала,
Що хасид – та українець,
А тепер уже й армієць.
Мабуть, Пороха провина,
Що зняли́ хасида-сина,
І відправили служити…
Тільки Пороха винити!
Громадянство – українське,
В Умані було – по-свинське.
То ж тепер уже на фронті,
А кордон – на горизонті.
21.09.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2026
автор: КОРОЛЕВА ГІР