Час летить стрілою
В майбуття щомить,
А також рікою
Він тече, біжить
Через ночі, днини,
Місяці, літа…
Мов птахи щоднини,
Він крізь них літа
Самовільно, вільно
І без впину, та
Швидко чи повільно?
Відповідь проста –
Так, як має бути.
Жодному із нас
Не дано вернути
Чи спинити час,
В майбуття прибути
Перш, аніж воно
Має в світі бути,
Прийде. Не дано
Все це нам зробити,
Жодному із нас.
Нам це не змінити.
Непідвладний час
Нам на світі цьому,
Де ми живемо.
Ми усі на ньому
Будь-що помремо.
Час же протікати
Протягом тих літ
Буде, доки мати
Буде цей же світ,
Доки ще палає
Сонце в небесах,
Що його тримає
У своїх руках.
Євген Ковальчук, 29. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2026
автор: Євген Ковальчук