Вечірній дощ у Львові по бруківці,
і хмари, обважнілі від краплин,
ледь втримують хрести й старі дзвіниці
на храмах, що чекають на людей
і віддають молитви тому ж небу.
Пожовкле листя скинули каштани,
хтось мріє вже про каву чи глінтвейн.
І я б не проти — нині трохи зимно,
та гріє місто відблиском вітрин
й духмяним пахом свіжої печені.
Вечірній Львове, йду на рандеву,
знайомий гуркіт — стукотять трамваї,
і спогади збігають по дротах.
І їдуть у трамваї люди й мрії,
крізь вікна озираючись на площі,
де відблиски гуляють ліхтарів.
Між цеглою на давніх кам'яницях
відлунюють слова забутих стріч,
і репліки, покинуті на волю,
спадають нам під ноги, мов уламки,
шляхетної ліпнини з висоти,
й оголюють і нерви, і стіну,
немов старі незнані закутки.
Тепер цей простір інший, зовсім інший:
паролі, скрізь мереживний вай-фай,
екрани й світлофори, лоск реклами,
й неоновий чарівний світлограй.
Й цигарки дим, черкаючи балкони,
пливе слідом за кимось у туман,
у суміш із бензину та вогнів,
що ніби хризантеми жовто-білі...
Та крізь усю цю плинність вітражів,
де звуки всі новітні обпадають,
блукає містом, мов примара тиха,
п'янкий і терпкий аромат кав'ярень,
що слідує з тобою ген від площі,
Вірменською, Франка, аж до Потоцьких.
І в темряві пірнає у двори...
Мій друже Львове, скільки є любові
до твоїх нерозгаданих глибин,
що думи віддаю і знову, й знову —
тобі сьогодні, завтра, й ще не раз
у вічність їх ховаючи твою.
10-13.11.2026 р. фото І.Штанько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2026
автор: Hmelyar